Індивідуальна податкова консультація: чи справді вона захистить |
|
Усі вже звикли, що одним із «бастіонів» захисту платника податків є індивідуальна податкова консультація (далі — індивідуальна консультація). Принаймні, кожен щонайменше хоча б раз чув, що тільки-но таку роздобути та діяти за її приписами — і жодна перевірка не страшна. Такий собі щит, захисник, рятівник. Та чи справді це так і чи варто дослухатися до порад бухгалтерських видань й аудиторських фірм обзавестися індивідуальною консультацією?.. Статус індивідуальної консультації Згідно з пп. 14.1.172 ПКУ, податкова консультація — допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону чи нормативно-правового акта з питань адміністрування податків або зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган. Контролюючі органи надають безоплатно за зверненням платників податків консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства (п. 52.1 ПКУ). А в п. 53.3 ПКУ зазначено, що індивідуальна консультація в письмовій або електронній формі є правовим актом індивідуальної дії, яку можна оскаржити в суді. Проте якщо платник діяв відповідно до індивідуальної консультації, його не можна притягти до відповідальності (п. 53.1 ПКУ). З наведеного вище випливає, що індивідуальна консультація — це допомога платнику податків у вигляді консультації зі статусом правового акта. Але ж не нормативно-правового акта! І на цьому наголошують суди. На практиці Наприклад, у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 р. у справі № 2а-18741/11/2670 зазначено, що, відповідно до норм ПКУ та Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАСУ), індивідуальні консультації: не мають сили нормативно-правового акта; не породжують для відповідних суб’єктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливають на їхні права й обов’язки, а також не є обов’язковими для виконання; не підпадають під предмет адміністративного позову, бо не є юридично значущими (відсутня безпосередня залежність виникнення, зміни чи припинення прав й обов’язків особи від індивідуальної консультації). Таким чином, суд дійшов висновку, що індивідуальну консультацію не можна оскаржити, бо вона не є юридичним документом. Аналогічні рішення були озвучені в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 р. у справі № 2а-5811/12/2670, ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 р. у справі № 2а-1870/7501/12. Звісно, є й протилежні судові рішення, коли індивідуальні консультації визнають недійсними. Судова практика стосовно цього питання неоднозначна та суперечлива. Проте головне — суди не визнають індивідуальну консультацію юридичним документом, бо вона необов’язкова для платника податків, якому надана. Однак якщо платник діятиме відповідно до наданої йому індивідуальної консультації, то ПКУ звільняє його від відповідальності. У тому числі, у разі коли в майбутньому така консультація буде змінена (п. 53.1 ПКУ). І начебто можна зітхнути з полегшенням. Та не кваптеся, спочатку розберімося, що таке відповідальність, від якої нас звільняють? Згідно з п. 111.1 ПКУ, відповідальність може бути фінансовою, адміністративною та кримінальною. Фінансова відповідальність — це різноманітні податкові штрафи та/або пені. Застосовується до платників податків (юридичних і фізичних осіб). Адміністративна та кримінальна відповідальності застосовуються до посадових осіб платників податків (юросіб), які в такому аспекті не є платниками податку, чи до фізосіб платників податків. Проте жодного слова про звільнення від сплати донарахованого податку. На практиці Скажімо, платник діяв відповідно до отриманої індивідуальної консультації. Однак під час перевірки ревізори Податкової не погодилися з висновками індивідуальної консультації та донарахували податкові зобов’язання. Так от, донараховані податкові зобов’язання в поняття «відповідальність» не вписуються. Тож виходить, що індивідуальна консультація від сплати донарахованого податку не звільняє. Строк дії індивідуальної консультації У Єдиній базі податкових знань надана цілком адекватна відповідь щодо цього питання (підкатегорія 01.2): з урахуванням норм пп. 14.1.172, п. 53.1 і п. 53.3 ПКУ індивідуальна консультація чинна з дня її надання по день втрати нею чинності. А втратити чинність вона може за таких підстав: якщо надалі така була змінена чи скасована у зв’язку з утратою чинності норми закону, за якою надавалася; з дати набрання законної сили рішенням суду, яким визнано її недійсною; якщо листом органу ДПС її відкликали та/або замінили. Узагальнююча й індивідуальна податкова консультація: що головніше? У п. 53.1 ПКУ мовиться про звільнення від відповідальності платника, який діяв на підставі індивідуальної й узагальнюючої податкової консультації. Проте ПКУ не встановлює, яка з них має більшу юридичну силу. Що ж робити, коли висновки за цими документами різні та платник постає перед дилемою, якому з двох надати перевагу. За таких обставин варто згадати принцип презумпції правомірності рішень платника податку (пп. 4.1.4 ПКУ), де за наявності двох різних точок зору, викладених у нормативно-правовому акті, платник податків може використовувати будь-яку з них. Проте, як ми з’ясували раніше, суди не визнають податкові консультації нормативно-правовим актом. Однак, на думку автора, це не буде перешкодою, бо фактично п. 53.1 ПКУ дає вибір платнику податків і звільняє від відповідальності незалежно від того, якою податковою консультацією він скористався. Процедура отримання індивідуальної консультації Куди подавати запит на отримання індивідуальної консуьтації Зі змісту п. 52.4 ПКУ випливає, що запит на отримання індивідуальної консультації слід подавати до одного з перелічених органів, а саме до: органу ДПС, у котрому платник перебуває на обліку (наприклад, міська, районна ДПІ), чи до митниці за місцем оформлення товарів; вищого органу ДПС (наприклад, обласна ДПС) чи вищого митного органу, якому зазначений вище орган підпорядкований; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (ДПСУ), або центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері митної справи (ДМСУ). Слід зазначити, що наразі здійснюється реорганізація податкового та митного органів в одну структуру — Міністерство доходів і зборів. Проте до закінчення реорганізації вони працюють у звичному режимі. Зверніть увагу! Стосовно цього питання відсутня субординація: платник може подавати запит контролюючому органу будь-якого рівня. У якій формі подавати запит? Спеціальної форми законодавство не встановлює. Виходячи зі змісту п. 52.3 ПКУ, це може бути усна, письмова чи електронна форми. Усну відразу відкидаємо. Адже доказів сказаного контролерами в підприємста не буде. Електронну також поки що відкидаємо. Оскільки на момент підготовки статті відсутні технічні засоби для її функціонування. Нагадаємо! До кінця поточного року Податкова (Міністерство доходів і зборів) планує впровадити автоматизовану систему «Електронна картка», яка й забезпечить можливість подання електронного запиту й отримання індивідуальної консультації в електронній формі. Залишається тільки письмова форма. Повторимося, форма (бланк) запиту нормативними документами не встановлена. Тому заявник вибирає формат самостійно. Проте, зважаючи на логіку, визначимо головні моменти, які повинні фігурувати в запиті: назва та місцезнаходження заявника; прохання надати індивідуальну податкову консультацію; суть питання. Важливо описати проблемну ситуацію з посиланнями на норми законодавства та чітко викласти питання, на які потрібно відповісти; підпис заявника (посадової особи юридичної особи чи платника фізичної особи). Запит доцільно оформити у формі листа. Якщо є — на фірмовому бланку. Печаткою лист не завіряється. Тому печатку ставити не потрібно. Проте, беручи до уваги нашу ментальність і традицію, печатка ніколи не завадить. Запит надсилається до контролюючого органу рекомендованим листом із повідомленням про вручення або ж надається особисто відповідальною вповноваженою особою заявника до канцелярії контролюючого органу. В останньому випадку слід мати два примірники запиту. Один залишається в канцелярії; на другому ставиться відмітка про отримання запиту. Контролюючий орган протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання запиту, повинен надати заявнику індивідуальну консультацію. Оформлювати їх податківці будуть згідно з методрекомендаціями, викладеними в листі ДПАУ від 21.01.2011 р. № 1600/7/10-1017/220. Зважаючи на зміст ст. 42 ПКУ, письмові податкові консультації мають бути певним чином підписані та завірені печаткою відповідних органів. Письмова консультація вважається належним чином врученою, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи особисто вручена платнику податків або його законному чи вповноваженому представникові. Використані матеріали: |